Сергій А. - “США для мене стала країною, де я шукав прихистку та порятунку”

Так трапилось, що до 24 лютого я вже перебував якийсь час у Польщі. Я сам з Миколаївської області, потім жив у Києві. Із початком війни Росії проти України я розумів, що ситуація лише погіршиться. Власне так і сталось.

За деякий час я переїхав до Польщі, проте Польща абсолютно не дружня країна для ЛГБТ, але там я міг хоча б заробляти. Я займався перевезенням людей. І коли почалось повномасштабне вторгнення в Україну, я дуже багато їздив та допомагав біженцям дістатись хоч якогось пункту призначення. Так одного дня я зустрів жінку, яка живе вже довгий час в Америці. Вона мені розповіла про програму United4Ukraine.

Я розумів, що я не можу повернутись вже додому. І в Польщі залишатись теж був не варіант. Тож ми поговорили з моїм партнером і вирішили спробувати. Ми продали все, що в нас було, аби купити квитки і мати гроші хоч на якийсь час, узяли наші рюкзаки та прилетіли до Америки. Ми не були впевнені, чи нас пустять в країну, але ризкинули.

Пішки ми проходили кордон з Мексики, а далі повна невідомість. Першою нас прийняла протестантська церква, і якийсь час нам було де жити та що їсти. Добре, що в США церква не така, як в Україні. Але усе одно ми не афішували, що ми - пара. Волонтери цієї церкви забрали нас до міста Сан-Антоніо. У цьому місті ми пробули два місяці. За цей час я написав своєму знайомому і запитав, чи знає він когось у США, хто б міг мені щось порадити. Я не сподівався, що отримаю одразу допомогу. Мені дали контакт Богдана Глоби, я розповів йому нашу ситуацію, а він зміг найти нам родину, яка прийняла нас у себе вдома.

Сім’я, у якої ми живемо, - це пара. Мет та Брайан вже 14 років разом. Минулого року вони втілили в життя свою мрію - купили будинок у Каліфорнії. І так як у них є власне житло, вони вирішили, що можуть надати прихисток українцям. Вони розуміли, що через війну у світі буде багато біженці, зокрема хлопців з ЛГБТ+спільноти. І вони так само знайшли Богдана і залишили свої дані на випадок, якщо хтось шукатиме прихистку. Ось так США для нас стала країною, де я шукав прихистку та порятунку.

Мет та Брайан нам виділили окрему кімнату, вони купують продукти з запасом і для нас та не беруть гроші за комунальні послуги. Це велика підтримка для нас, враховуючи, що поки що ми не можемо працювати офіційно на повний день і у нас немає прибутку. Для того, щоб офіційно влаштуватись на роботу, треба чекати півроку дозволу. Тож зараз ми знайшли підробіток, мій партнер працює на будівництві, а я у сервісі доставки.

США для мене стала країною, де я шукав прихистку та порятунку. І я його знайшов завдяки таким людям, як Богдан. Це величезна робота - допомагати людям, які рятуються від війни, і знаходити їм можливість залишитись. І я щиро вдячний, що є американці, які готові нас приймати. Навряд чи без цього ми би змогли впоратись. А так… зараз у нас є дах над головою і відчуття підтримки.