March 22, 2022
За минулі роки ми неодноразово чули агресивні вигуки, що «всіх геїв треба відправити до АТО». Але представники ЛГБТ+ спільноти захищали Батьківщину і протягом останніх восьми років, і зараз, під час повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Юрист Віктор (прізвище не називаємо) служить у лавах ЗСУ з перших днів війни. Він переконаний, що спільний ворог нарешті об’єднав українське суспільство і зробив його набагато більш терпимим до будь-яких людських проявів.
За професією я адвокат та юрист у сфері будівництва. Проте маю ще військову спеціалізацію: я — офіцер. Уперше був мобілізований у 2014 році і відслужив рік, забезпечуючи оборону Києва від можливих диверсій. 25 лютого знову мобілізувався і потрапив до лав ЗСУ.
Про службу
Наш підрозділ розташований у Київській області, охороняє один стратегічний об’єкт на під’їзді до Києва. Декілька днів ми стояли у самій столиці, організовували блок-пости, а під час комендантської години розшукували диверсійні групи. Комендантська година і потрібна в першу чергу для того, щоб цивільне населення не заважало військовим виявляти та знешкоджувати ДРГ. Кожен мирний житель, який виходить на вулицю, автоматично забирає час у військових на перевірку його документів.
Тож декілька днів ми були в Києві. 26 лютого на одному з напрямів до міста їхала велика колона противника, яку ми мали зустрічати, але артилерія справилась, і «туристи» до столиці не доїхали. Потім ми чекали на колону росіян, що рухалась іншою трасою — їх теж гаряче зустріла наша артилерія. Після цього нас перекинули в Київську область, де ми знову ж таки виглядаємо гостей і складаємо для них план цікавих екскурсій. Комплектація підрозділу та наші обов’язки під час служби міняються, але головне завдання залишається незмінним — зустрічати противника, якщо він рухається в нашому напрямку.
Про побут і забезпечення
Побут у нас спартанський: спимо в спальниках на карематах, душ є тільки на вулиці (навіть при мінусовій температурі). Але умови не найгірші, бо живемо не в лісі, не в наметі, і гріємось не біля буржуйок. По обмундируванню є нюанси. Про себе можу сказати, що забезпечений відсотків на 90: бракує наколінників, але головне, що є шолом, бронежилет і зброя. Згадую форму, яку мені видали в 2014 році. Я два рази її поправ і викинув, бо була старого зразка і низької якості. В результаті носив ту, у якій навчався на військовій кафедрі. Зараз у мене форма хоч і на два розміри більша, але вона абсолютно якісна. Не треба забувати, що 24 лютого мобілізувалось дуже багато людей, тому форму просто не встигали довозити. Наразі чекаю на нову.
У Києві купити щось з амуніції неможливо, оскільки всі купляють великими партіями, по 600 одиниць і більше. Магазини спустошені вщент. Ми зараз замовляємо обмундирування з Польщі і Туреччини. З доставкою і логістикою є проблеми, замовлення затримується, але в такій ситуації добре, що в принципі доставляють.
Аптечок вистачає, хоча українські аналоги (зі слів медиків) не такої якості, як американські чи ізраїльські. Проте коли нічого немає, навіть бинт чи ремінь може статися у пригоді. До речі, до нас приїжджають медики і проводять навчання з надання першої допомоги собі та за можливості побратиму. Тож ми готові до всього.
Про страх
Страшно було лише 25 лютого під час ранкової повітряної тривоги. До мене масово писали друзі з вимогою бігти в укриття. Я спустився в метро і витримав там буквально три хвилини, бо атмосфера була дуже напруженою. У ЗСУ немає такої напруги, тут по-іншому до всього ставляться. Звичайно, люди хвилюються, і це нормально, але дивляться за ситуацію принципово інакше. Я переконався, що ховатися в метро страшніше, ніж бути на передовій, бо ми захищаємо свою землю і морально готові зустрітись з ворогом. Багато хто з хлопців на це чекає.
Я не засуджую чоловіків, які їдуть на захід. Я проти того, щоб відправляти на фронт всіх підряд, бо людина має бути до всього психологічно готовою. Той, хто більше зробить для країни як волонтер, хай краще займається цим — навіть з-за кордону. У мене товариш знаходиться в Німеччині і звідти організовує доставку медикаментів, збирає кошти на армію. Друзі в західних областях України теж займаються волонтерством, плетуть сітки, в Києві — шукають обмундирування та інше забезпечення. Кожен робить свою справу. Навіть якщо це просто слова підтримки!
Про толерантність
Про мою орієнтацію ніхто з побратимів не знає. Я її не приховую, але й не афішую. Але якщо я навіть все розповім, сумніваюсь, що ставлення до мене зміниться. Ми — команда, ми — одна родина, яка живе разом з 24—25 лютого. І якщо підемо в бій, ми з цими хлопцями будемо прикривати одне одного. Ми не знаємо, хто як буде реагувати, коли потрапить у критичну ситуацію, бо у кожної людини психіка по-різному реагує на сильний стрес, тому побратими мають бути поруч, щоб прикрити і допомогти. І мої хлопці, я впевнений, прикриють і мене.
Про єдність українців і російську пропаганду
Ця війна нас об’єднає як суспільство. Нам тридцять років нав’язували, що є західна, а є східна Україна, нас навмисно розділяли, проте саме зараз ми стаємо свідками переломного моменту. Чимало моїх російськомовних друзів за ці декілька тижнів перейшов на українську. Не можу того ж сказати про військовослужбовців, оскільки тут багато хто говорить російською, слухає російську музику, але хлопці люблять Україну і свідомо її захищають. Нам усім потрібен час, щоб стати єдиною нацією, яка має спільне мислення, рухається в одному напрямку і не залежить від зовнішнього впливу.
Згадайте, коли вийшла ця редакторка російського Першого каналу з плакатом, частина нас одразу їй повірила і кинулась кричати, що росіяни не такі вже й погані. Але вона роками працювала на телебаченні, вливала у мозок своїх громадян брехню про націоналістів і бандерівців… Це просто смішно. Я намагався спілкуватись зі російськими знайомими, які не толерують війну в Україні, але ж вони теж роками це дивляться. Я багатьох видалив з друзів і написав, що поки йде війна, я не хочу спілкуватись і витрачати енергію на роз’яснення правди. Вони вірять, що ми самі випускаємо бомби по цивільних об’єктах, і у мене немає часу і можливості це заперечувати — мушу берегти свій ресурс для захисту українських кордонів.
Кожна революція, яка відбулася в Україні, ставала черговим елементом об’єднання, а війна — це найбільший крок вперед. Якщо Росія роками розвалювала свою армію, то нашу з 2014 року робила сильнішою. Ми навчились діяти в критичних ситуаціях, давати відсіч противнику, попри суперечки робити спільну справу. Але нам ще працювати і працювати, відновлювати інфраструктуру, відбудовувати розтрощені міста. І, на відміну від процесу будівництва після Другої світової, ми зробимо їх зручними для мешканців.
Як довго все це триватиме? На жаль, я переконаний, що Путін буде діяти до останнього, бо йому немає що втрачати. Проте не він один винен у війні — російська нація теж несе за це персональну відповідальність, роками мовчки схвалюючи дії свого президента. Ми ж зі свого боку винні, що підтримували ідею братських народів. Насправді ми ментально відрізняємось, і зараз це стало очевидним. Наше суспільство не розділяє армію, владу і самих себе, ми разом робимо спільну справу. Без волонтерів не було б армії, бо саме вони з 2014 року доставляють у підрозділи необхідні речі.
Ми у ЗСУ відчуваємо підтримку всіх — і президента, який залишився в Києві, хоча йому пропонували поїхати, і депутатів, які працюють і волонтерять, організовують евакуацію людей з Ірпеня, Бучі, Ворзеля. Допомагає підтримка цивільних людей, які сидять в бомбосховищах, які довіряють нам. В Росії таке єднання неможливо уявити. Нарешті весь світ — та й ми самі — зрозуміли, що Україна — не Росія, і ми ніколи вже не будемо разом.
We seek to assist Ukrainian LGBTQ + individuals living in the US and Canada to integrate, adapt, and productively contribute to American society.
January 22, 2023
Максим Касянчук: Зараз вся Україна відчуває дещицю того, що ми відчували в Маріуполі
Прочитати
January 14, 2023
Прочитати
December 2, 2022
Is Ukriane the Liberal Island in Eastern Europe?
Прочитати
November 22, 2022
Тетяна Касьян: Про Стамбульську конвенцію, справу Джоні Деппа та камінг-аути військових
Прочитати
November 15, 2022
Фотовиставка «ЛГБТІК+ на захисті України»
Прочитати
October 17, 2022
Сергій А. - “США для мене стала країною, де я шукав прихистку та порятунку”
Прочитати
October 5, 2022
Як знайти роботу мігрантам у США: поради експерта
Прочитати
September 27, 2022
The butterfly effect: What Americans think about war in Ukraine
Прочитати
June 9, 2022
Coalition for investigating Russian anti-LGBTQ propaganda and hate crimes in Ukraine
Прочитати
June 5, 2022
Програма Єднання заради України для ЛГБТК+ комюніті
Прочитати
June 5, 2022
QUA розширяє свою програмну діяльність для підтримки Української ЛГБТК спільноти в США
Прочитати
May 11, 2022
«Для того, щоб українці могли отримати допомогу, я заговорив польською». Українець Володимир Сенко працює у польському Червоному Хресті і відправляє на Батьківщину вантажі з гуманітарною допомогою
Прочитати
May 4, 2022
Підтримують ЛГБТ+ спільноту, донатять армії, працюють на медіафронті. Що роблять активісти правозахисної організації «КиївПрайд» під час війни
Прочитати
May 1, 2022
«В Україні набагато простіше пройти процедуру трансгендерного переходу, ніж у багатьох країнах Європи»
Прочитати
April 14, 2022
«Приємно здивована, наскільки тепло нас прийняла Румунія». Жителька Ірпеня Марія Тєкуч втекла від війни, щоб волонтерити з Європи
Прочитати
April 13, 2022
Дорогоцінний прихисток під час війни. Українська правозахисна організація «Точка опори» створила у Львові шелтери для ЛГБТ-людей і не тільки
Прочитати
April 7, 2022
«Моя місія — допомагати тим, хто потребує підтримки». Громадська активістка Анна Медко стала «телефоном довіри» для всіх, кому страшно під час війни
Прочитати
April 1, 2022
Attack on LGBTQ organization in Kyiv
Прочитати
April 1, 2022
Queer Ukrainian Activists and Allies Organize White House Rally, Call for Full Protections for Queer Ukrainian Refugees
Прочитати
April 1, 2022
Програма допомоги з пошуку тимчасового прихистку в США для української ЛГБТК-спільноти від QUA
Прочитати
March 31, 2022
Брак гормональних препаратів та неможливість перетнути державний кордон. Які проблеми спіткають українських транс-людей під час війни
Прочитати
March 26, 2022
QUA to organize April 3 LGBTQI-Ukrainian Solidarity Rally
Прочитати
March 9, 2022
QUA responds to Russian war and aggression in Ukraine
Прочитати
March 1, 2022
How to donate
Прочитати
February 26, 2022
Прочитати
February 23, 2022
Queer Ukrainian Activists and Allies to Gather at Stonewall Inn, Denounce Russian Aggression Toward Ukraine
Прочитати
February 21, 2022
Nina Jankowicz
Прочитати
February 21, 2022
Прочитати
October 1, 2021
Прочитати
June 14, 2021
Наша комунікація
Прочитати
January 20, 2021
QUA та hive.report запускають унікальний портал з інклюзивної політики
Прочитати
December 7, 2020
Парад очікувань: Що означає перемога Байдена для ЛГБТ-спільноти в Україні?
Прочитати
November 10, 2020
Лібертаріанство по-українськи: Букетно-цукерковий період для ЛГБТК завершився
Прочитати
October 10, 2020
Отримання політичного притулку в США у 2020 році: що потрібно знати?
Прочитати
August 13, 2020
The open letter to Representatives Eliot L. Engel and Marcia Carolyn Kaptur
Прочитати
June 16, 2020
QUA: Наш ONLINE PRIDE-2020
Прочитати
June 9, 2020
Прочитати
June 5, 2020
Justice for one is justice for all
Прочитати
June 1, 2020
QUA is working on the report about Russian anti-LGBTQ propaganda in Ukraine and Eastern Europe
Прочитати